В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Христос Воскрес! Ми продовжуємо святкувати світле свято Воскресіння Христового і хоч цьогоріч це свято нам затьмарили всім нам відомі події поширення пошесті, хоч в храмі мало людей, хоч багато хто переживає особливі відчуття того, що щось не так, що не такі цього року свята як завжди, хоч багато кого через це все огортає смуток, але ми маємо відкидати весь цей смуток, всю зневіру і весь страх, насамперед тому, що ми є християни, тому що ми віримо у Христа, у того, хто Воскрес і віримо, що і Він нас воскресить у свій час з мертвих.
Що б не трапилось з нами у житті, які б події нам не довелося переживати, ми маємо бути готові постраждати за Христа, за Того, який постраждав за нас і за наші гріхи. Уявімо собі, який би був сенс нашого життя, якщо б не Воскрес Христос? Саме на воскресінні Христа стоїть вся наша віра, як говорить святий апостол Павло і слова якого ми повторюємо кожного разу на Великдень: якщо не воскрес Христос то і віра наша є даремна. Тоді було б даремним все наше життя, так само як було б даремним життя Адама, якого воскреслий Господь вивів з пекла.
Але ми знаємо цю незмінну істину, що Христос Воскрес, що наше життя не є марним, але має найголовнішу мету – спасіння наших душ і життя вічне з воскреслим Господом. Всі події, які відбулись у час перебування Господа на землі, а це Його праця, яка полягала у проповіді, творенні чудес, у його короткочасному тріумфі під час в’їзду в Єрусалим, а згодом це були події приниження, зради, страждань, зрештою, смерті і в кінці воскресіння, все це має віддзеркалення і в нашому житті в різних подіях нашого існування. На різних дорогах нашого життя ми ніби зустрічаємо Христа, який таємно йде рядом з нами і постійно наголошує нам на величності нашого людського буття.
В ці пасхальні дні ми ще осяяні радістю Христового Воскресіння, але дні проходять і ми запитуємо, як зберегти цю радість, як її не втратити, якщо незабаром ми знову входимо у звичний ритм життя. Ми можемо зберігати цю радість, якщо не будемо дивитися назад, на свої гріхи, а йти вперед, але вже не самостійно, а з воскреслим Господом, пам’ятаючи, що кожна неділя, коли ми приходимо до храму, це є також пам’ять про Воскресіння Христове. І тоді вже Христос ніколи не віддалиться від нас і Пасха завжди буде жити в наших серцях. Амінь!
ієрей Василь Кіндрат